Володимир Пилипович Патика... Погодьтесь, що не так багато в нашій Україні шкіл, якими б так опікувався їх випускник, роками жив життям своєї школи, хвилювався за її біди, радів її успіхам, її радістю.
А ось нашій школі „повезло”. Володимир Пилипович Патика, випускник школи 1964 року, нині академік Національної академії аграрних наук, Академії наук Вищої школи, доктор біологічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005р.), справжній друг школи.
Він ніколи не був бізнесменом, а був сиротою, який своєю працею, своєю відповідальністю прокладав собі стежину у самостійне, без нічиєї допомоги, життя. Він ніколи не був матеріально багатим, а тому не міг поділитися часткою свого багатства з школою. Але безмірним багатством у всі часи його життя була і є його людяність, вихованість, надзвичайна скромність. Ось це багатство Володимира Пилиповича має щастя відчути кожен, хто може спілкуватися, дружити з цією прекрасною людиною.
У 1964 році після закінчення середньої загальноосвітньої школи-інтернату Володимир поступає до Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка на хімічний факультет, який закінчив у 1969 році за спеціальністю „Хімія природних сполук”.
У студентські роки він працював старшим інженером сектору молекулярної біології Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР (Київ). З 1971 до 1980 р. пройшов шлях від молодшого до старшого наукового співробітника Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської мікробіології (Чернігів). З 1980 р. – доцент кафедри Чернігівського філіалу Київського політехнічного інституту. У 1980 – 1997 рр. – завідувач сектору, завідувач відділу, директор Південного філіалу Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН (м.Гвардійське, Автономна Республіка Крим), у 1997 – 2000 рр. – директор Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН (Чернігів); у 2000 – 2005 рр. – директор Інституту агроекології та біотехнології УААН (Київ), з 2005 р. – професор кафедри біотехнології факультету екологічної безпеки Національного авіаційного університету, з 2006 р. – завідувач відділу фітопатогенних бактерій ІМВ НАН України.
В.П.Патика вивчав природу фітотоксичних речовин ґрунтових мікроорганізмів і в 1975р. захистив кандидатську дисертацію, а в 1992р. – докторську дисертацію на тему: „Роль азотфиксирующих микроорганизмов в повышении продуктивности сельскохозяйственных растений”. У 1995 р. йому присвоєне вчене звання професора за спеціальністю 03.00.07 – мікробіологія. У цьому ж році він став академіком Української академії аграрних наук, у 2005 р. – академіком Академії наук Вищої школи.
Наукова діяльність В.П.Патики охоплює екологію, агроекологію, ґрунтову мікробіологію, біологічний захист рослин від шкідників і гризунів, селекцію рослин на підвищення азотфіксувального потенціалу тощо. Особливо важливим його здобутком є розробки технологій виробництва та застосування мікробних препаратів для поліпшення живлення сільськогосподарських рослин і захисту їх від шкідників. За його участю розроблено і впроваджено у виробництво чимало біопрепаратів.
Ось що пишуть про Володимира Пилиповича його колеги, друзі, колектив Інституту мікробіології і вірусології НАН України: „Володимир Пилипович продовжує кращі традиції української школи мікробіологів: Л.Й.Рубченка, В.Й.Білай, М.М.Підоплічка, О.О.Берестецького, К.І. Андреюк та інших, спрямовані на збереження, зміцнення і розвиток української школи мікробіологів – фахівців у галузі загальної екології та екології мікроорганізмів. В.П.Патика – лауреат Премії НАН України імені Д.К.Заболотного (2005) і Державної премії України в галузі науки і техніки (2005).
Учений веде велику громадську роботу. Він є фундатором „Агроекологічного журналу”, членом редакційної ради „Мікробіологічного журналу”, журналів „Захист рослин”, „Фізіологія і біохімія культурних рослин”, „Вісник Харківського національного аграрного університету”,. „Наукові записки Тернопільського педуніверситету ім.Володимира Гнатюка”, а також членом спеціалізованої вченої ради при ІМВ НАН України, секції Комітету з державних премій України в галузі науки і техніки.
Під керівництвом академіка В.П.Патики здобули вчені ступені 13 докторів наук і 19 кандидатів наук. Він прискіпливо розглядає актуальні питання навчального процесу, науки і виробництва. Володимир Пилипович підтримує молодь і гуртує довкола себе талановитих і допитливих дослідників. Його глибоку людяність і професійність високо цінують колеги.
Талант дослідника і адміністратора Володимира Пилиповича вдало поєднується з широкою ерудицією, величезною працездатністю, бажанням та умінням донести досягнення науки до зацікавлених фахівців, зробити їх надбанням наукової спільноти”.
Такий Володимир Пилипович на роботі. А в нас, у Шевченковому, він – почесний член педагогічної ради школи-інтернату, добрий порадник дорослим і дітям, благодійник, бо знає проблеми інтернатів, сам скуштував життя, коли батьків немає, а родичі – далеко. Хоч і хороших споминів з тих часів багато.
Після вручення персональної премії кращим учням школи, травень 2012 р.В нашій школі є парта В.П.Патики, за якою мають честь сидіти кращі з кращих учні. Є в нас і щорічна премія академіка В.П.Патики, яка виділяється групі кращих науковців школи (учні, які займаються науково-дослідною роботою в секціях МАН).
Володимир Пилипович дбає про духовний ріст наших вихованців, тому й не дивно, що недавно гостем школи з легкої руки нашого поважного випускника школи був поет-пісняр Вадим Крищенко, зараз готується приїзд до школи поета-пісняра Миколи Луківа.
Був у школі тиждень польської культури і мистецтва – Володимир Пилипович привіз до нас гостей: викладача Краківського університету з дочкою, які запропонували вихованцям і учителям школи цікаву презентацію з Польщі.
Мав можливість Володимир Пилипович подарувати школі перший телевізор, фортепіано, продукти харчування для дітвори, вантажний автомобіль «Газель» – і подарував. Готувались до 50-річчя школи – і тут Володимир Пилипович не стояв осторонь: допомагав шукати випускників школи 1964 року. І так завжди, із року в рік живе він проблемами і радістю школи, її дорослих і малих господарів.Володимир Пилипович разом з дружиною Валентиною Сільвестрівною завжди дорогі гості в нашій школі.
Спасибі цій скромній, толерантній, прекрасній людині і за розуміння, і за підтримку і за те, що ніколи не цурався школи і не цурається.

Коментарi